Історія розвитку художньо-мистецьких шкіл України
DOI:
https://doi.org/10.5281/zenodo.18764581Ключові слова:
художньо-мистецькі заклади вищої освіти, освітній процес, історична ретроспектива, мистецькі осередки, регіональні мистецькі школи, художньо-мистецька освіта, національні художні традиції, художня підготовкаАнотація
Анотація. Мета статті – аналіз історії становлення та розвитку художньо-мистецьких шкіл України. Методи дослідження. У дослідженні застосовано історико-педагогічний, історико-хронологічний, порівняльно-історичний методи, а також аналіз, синтез і узагальнення наукових джерел. Результати дослідження. У статті розглянуто історію становлення мистецьких осередків Києва, Одеси, Харкова. Особливу увагу приділено впливу соціально-політичних, культурних та ідеологічних чинників на організацію освітнього процесу, структуру закладів і зміст художньої підготовки. Результати дослідження можуть бути використані в освітньому процесі закладів мистецької освіти під час викладання дисциплін з історії українського мистецтва, культурології та педагогіки мистецтва. Матеріали роботи доцільно застосовувати при розробці навчальних програм, лекційних курсів, методичних рекомендацій і навчально-методичних посібників для студентів художніх спеціальностей. Узагальнені історичні відомості можуть слугувати теоретичною основою для подальших наукових досліджень у галузі мистецької освіти, а також бути корисними для практичної діяльності педагогів, художників і організаторів культурно-мистецьких проєктів з метою збереження та популяризації національних художніх традицій. Висновки. Здобуття Україною суверенітету ініціювало докорінну перебудову вищої школи на засадах відродження національних традицій. Сучасний етап розвитку художньо-мистецьких закладів вищої освіти визначається її інтеграцією до загальноєвропейського та світового культурно-освітнього простору.Основними векторами сучасної мистецько-педагогічної стратегії є: професійна компетентність (підвищення рівня художньо-творчої майстерності з орієнтацією на світові стандарти); національно-культурологічна ідентичність (визначення пріоритетів освіти як невід’ємної, проте самобутньої складової глобального мистецького процесу). Художньо-мистецька освіта пройшла шлях від вузькоспеціалізованого закладу освіти до багатопрофільного академічного центру, що забезпечує розвиток національних художніх традицій в умовах євроінтеграції. Подальші дослідження можуть бути спрямовані на інтердисциплінарний аналіз, що поєднує педагогіку, мистецтвознавство та культурологію.##submission.downloads##
Опубліковано
2025-12-30
Як цитувати
Поліщук, О. С., Барановська, В. М., & Халайцан, В. П. (2025). Історія розвитку художньо-мистецьких шкіл України. Педагогічна Академія: наукові записки, (25). https://doi.org/10.5281/zenodo.18764581
Номер
Розділ
Історія педагогіки
Ліцензія
Авторське право (c) 2025 Олександр Сергійович Поліщук, Валентина Миколаївна Барановська, Володимир Петрович Халайцан

Ця робота ліцензується відповідно до Creative Commons Attribution 4.0 International License.