Основні напрями та відмінності застосування дихальних вправ в процесі підготовки у східних та західних видах єдиноборств

Анотація

Анотація. У статті розглянуто особливості застосування дихальних вправ у бойових культурах Китаю, Японії, Європи та українській військово-спортивній традиції. Метою дослідження було визначення основних напрямів застосування дихальних вправ у системі підготовки спортсменів-єдиноборців та виявлення методичних і функціональних відмінностей їх використання у східних і західних видах єдиноборств. У процесі дослідження застосовано наступні методи: аналіз, узагальнення та систематизацію науково-методичної літератури, навчальних посібників, наукових статей і матеріалів сучасних досліджень з проблеми використання дихальних вправ у спортивній підготовці. Проаналізовано історичні передумови формування дихальних практик, їх функціональне значення та методичні принципи використання у підготовці воїнів і спортсменів-єдиноборців. Результати. Встановлено, що у східних бойових системах дихання виступає системоутворюючим елементом тренувального процесу, який інтегрує фізіологічні, енергетичні та психоемоційні аспекти підготовки. У китайських внутрішніх стилях ушу дихання пов’язане з концепцією циркуляції життєвої енергії та формуванням внутрішньої сили, тоді як у японських бойових мистецтвах воно спрямоване на стабілізацію центру тіла, підвищення вибухової сили та концентрації під час виконання технічних дій. Показано, що у бойовій культурі Європи дихальні вправи мають переважно прикладний і фізіологічно обґрунтований характер, орієнтований на підвищення витривалості, оптимізацію ритму рухів, стабілізацію корпусу та ефективне відновлення після навантажень. Окрему увагу приділено українській бойовій традиції, зокрема козацьким практикам фізичної підготовки та народним формам боротьби, у яких дихання використовувалося як засіб підтримання витривалості, сили та психоемоційної стійкості під час поєдинку. Висновки. Узагальнення отриманих даних свідчить, що контрольоване дихання є важливим компонентом підготовки спортсменів-єдиноборців, оскільки сприяє оптимізації функціонального стану організму, підвищенню ефективності рухових дій та розвитку здатності до психорегуляції в умовах змагального стресу. Перспективним напрямом вдосконалення системи спортивної підготовки єдиноборців є інтеграція традиційних дихальних практик різних бойових культур із сучасними підходами спортивної фізіології та тренувальних методик.