Ефективність оздоровчо-рекреаційної технології у формуванні мотиваційно-поведінкових стратегій рухової активності студентів

Анотація

Вступ. Проблема низького рівня рухової активності серед студентства залишається критичною, що зумовлює пошук комплексних технологій, здатних впливати на фізичний стан, мотивацію та задоволеність життям молоді в умовах позанавчальної діяльності. Мета дослідження – обґрунтувати та експериментально перевірити ефективність розробленої технології залучення студентів до оздоровчо-рекреаційної рухової активності в умовах спортивного клубу закладу вищої освіти. Матеріали та методи. У дослідженні взяли участь здобувачі вищої освіти (n=172, серед яких 84 юнаки (48,8%) та 88 дівчат (51,2%)). Використовувалися опитувальник IPAQ та шкали суб'єктивного благополуччя. Статистичний аналіз проводився за допомогою критерію Шапіро-Уїлка, t-критерію Стьюдента для залежних вибірок (для РА), Т-критерію Вілкоксона (для задоволеності та мотивації) та критерію χ2. Оцінювався розмір ефекту (d Коена та r). Результати. Після впровадження технології встановлено статистично значуще зростання рівня РА (p < 0,001;d = 0,503), що відповідає 69-му процентилю початкового стану вибірки. У юнаків приріст склав 2,6 %, у дівчат – 3,8 %. Доведено суттєве підвищення задоволеності життям (p < 0,001;r = 0,515) та задоволеності організацією занять ОРРА з великим розміром ефекту (r = 0,723). Зафіксовано посилення мотивації до оздоровчих занять як у юнаків (p < 0,001), так і у дівчат (p < 0,001) зі зміщенням міжквартильного розмаху в бік вищих значень. Висновки. Експериментально підтверджено ефективність запропонованої технології у формуванні стійкої мотивації та позитивних поведінкових стратегій здоров'язбереження. Виявлений високий розмір ефекту щодо задоволеності оздоровчо-рекреаційними заняттями підтверджує відповідність клубної форми організації занять актуальним потребам студентської молоді.