Андрагогіка та розвиток культури неперервного навчання в організації

Анотація

У статті теоретично обґрунтовано роль андрагогіки у розвитку культури неперервного навчання в організації. Актуальність дослідження зумовлена тим, що в умовах динамічних змін, ринкової нестабільності, технологічного оновлення та зростання вимог до професійної адаптивності працівників неперервне навчання перестає бути допоміжною функцією й набуває статусу важливої складової організаційної культури. Проаналізовано сучасні наукові підходи до розуміння андрагогіки як самостійної галузі знання про навчання дорослих і розглянуто її зв'язок із формуванням культури неперервного навчання в організаційному середовищі. Особливу увагу приділено концепції організації, що навчається, як середовища, в якому неперервне навчання інтегрується в повсякденну професійну діяльність. Обґрунтовано, що така культура виникає не лише завдяки індивідуальним зусиллям працівників, а й за умови створення організацією відповідних механізмів підтримки, поширення та застосування знань. Показано, що навчання стає ефективним тоді, коли його розглядають як невід'ємну частину професійної ролі працівника, а не як окрему від роботи активність. У статті також розкрито значення андрагогічних принципів як основи неперервного навчання в організації. Окремо висвітлено роль лідерства у формуванні культури неперервного навчання: доведено, що керівники, які підтримують довіру, обмін знаннями, самоспрямованість, рефлексію та розвиток працівників, створюють сприятливе середовище для навчання, інновацій та професійного зростання. Зроблено висновок, що андрагогіка є важливим теоретико-методологічним підґрунтям розвитку культури неперервного навчання в організації та сприяє підвищенню її адаптивності, інноваційності, стійкості й конкурентоспроможності.