Інтеграція інструментів штучного інтелекту у викладання вищої математики: дидактичні можливості

Автор(и)

  • Ірина Віталіївна Семенишина кандидат фізико-математичних наук, доцент, доцент кафедри інформаційних технологій, фізико-математичних та безпекових дисциплін, Заклад вищої освіти «Подільський державний університет», Україна, м. Кам'янець-Подільський, вул. Шевченка, 12 https://orcid.org/0000-0002-0487-6152
  • Яків Анатолійович Воробйов кандидат фізико-математичних наук, доцент кафедри математики, інформатики та інформаційної діяльності, Ізмаїльський державний гуманітарний університет, Україна, Одеська обл., м. Ізмаїл, вул. Ріпіна, 12 https://orcid.org/0000-0003-0729-4649
  • Юлія Миколаївна Снітко старший викладач кафедри комп'ютерних та інформаційних технологій і систем, Навчально-науковий інститут інформаційних технологій та робототехніки, Національний університет «Полтавська політехніка імені Юрія Кондратюка», Україна, м. Полтава, Віталія Грицаєнка просп., 24 https://orcid.org/0009-0002-7115-3867

DOI:

https://doi.org/10.5281/zenodo.20345317

Ключові слова:

математична освіта, ChatGPT, педагогічна компетентність, критичне мислення, генеративні моделі, адаптивні платформи, спеціалізовані математичні системи

Анотація

Стрімке поширення інструментів штучного інтелекту в освітньому просторі спонукає до переосмислення усталених підходів до викладання дисциплін у закладах вищої освіти. Вища математика постає особливо показовим контекстом через те, що її внутрішня логіка, заснована на формальній строгості та дедуктивному мисленні, створює специфічні умови, за яких дидактичний потенціал штучного інтелекту виявляється нерівномірним і потребує окремого осмислення. Мета статті полягає у вивченні та впровадженні дидактичних можливостей інструментів штучного інтелекту у викладанні вищої математики з урахуванням змістового та методичного вимірів цього процесу. Методи: систематизація та порівняльний аналіз наукових публікацій за 2021–2026 рр., узагальнення емпіричних даних зарубіжних і українських досліджень, класифікаційне моделювання. Результати. Розроблено авторську класифікацію інструментів штучного інтелекту за 12 дидактичними функціями. З'ясовано, що їхня ефективність суттєво диференціюється залежно від розділу дисципліни. У процедурних обчислювальних задачах вона є достатньо обґрунтованою, тоді як у роботі з математичними доведеннями – обмеженою та подекуди суперечливою. Обґрунтовано доцільність тріадної стратегії, що поєднує генеративні моделі, спеціалізовані математичні системи й адаптивні платформи відповідно до базових освітніх потреб здобувача освіти. Висновки. Результативна інтеграція штучного інтелекту у викладання вищої математики є досяжною, однак не зводиться до простого впровадження технологій у навчальний процес. Вона передбачає методичну усвідомленість педагога, чітке розуміння меж кожного інструменту та збереження когнітивного навантаження як необхідної умови розвитку математичного мислення. Принципово важливим є те, що штучний інтелект найбільш органічно вписується в роль доповнення до педагогічної дії, а не її замінника. Там, де інструмент автоматизує рутинний зворотний зв'язок, викладач отримує простір для роботи з концептуальним розумінням та якістю аргументації здобувача. Саме такий розподіл є методично продуктивним.

##submission.downloads##

Опубліковано

2026-04-26

Як цитувати

Семенишина, І. В., Воробйов, Я. А., & Снітко, Ю. М. (2026). Інтеграція інструментів штучного інтелекту у викладання вищої математики: дидактичні можливості. Педагогічна Академія: наукові записки, (29). https://doi.org/10.5281/zenodo.20345317

Номер

Розділ

Теорія та методика навчання