«Пісня про Гарбуза» – відомий твір невідомого автора: сторінками архівів Володимира Александрова

Анотація

Ознайомлення з творчими напрацюваннями Володимира Степановича Александрова (20 червня 1825 р. – 10 січня 1894 р.), зокрема з тексом його твору «Ходить гарбуз по городу» сприяє формуванню національно свідомої, розширює морально-естетичний світогляд, збагачує емоційно-оціннісну діяльність, відновлює історичну правду, сприяє дотриманню принципу науковості, формує інтерес до мистецької спадщини митця, зокрема, та загальної картини літературного процесу в Україні, загалом, виховує критичне ставлення до матеріалів, які подаються у підручниках, художній літературі, інтернет-ресурсах.

Критичний аналіз джерел, присвячених творчості Володимира Степановича Александрова засвідчив, що активний інтерес до цієї постаті виявляли діячі літератури минулого століття, зокрема, В. Січовик,  В. Науменко, К. Білиловський, П. Грабовський, І. Єрофеїв, П. Куліш, М. Возняк тощо.

У статті «Український поет – доктор наук, генерал» (2024) Г. Черкаська звертається до біографії В. Александрова, проте не вказує архівних  джерел.

Нині спостерігається недостатній інтерес дослідників літератури до творчої спадщини митця, що й призвело до фактичних помилок щодо авторства та жанру твору «Пісня про Гарбуза». Метою нашого дослідження обрали: увести в науковий обіг листи Володимира Александрова до Бориса Грінченка (1888 – 1889), в яких зафіксовано згадки про роботу над  текстом «Пісня про Гарбуза»; ознайомити з текстом твору, опублікованого в «Зорі» (1889); оприлюднити спогади Марії Грінченко про  похорон В. Александрова в Харкові та промову Бориса Грінченка на його могилі; відтворити текст «Пісні про Гарбуза» В. Александрова, опублікованого у «Складці»; подати біографічні матеріали та оцінку сучасників, що свідчить про роль В. Александрова в українському літературному процесі.

Отже, творчість В. С. Александрова потребує подальшого ґрунтовного дослідження. Оскільки наступного, 2025 р., виповниться двохсота річниця з дня народження Володимира Александрова,  пропонуємо звернутися до його рукописних видань, архівів ще одного забутого і належно не поцінованого творця українського літературного процесу.