Зарубіжний досвід організації рекреаційно-оздоровчої діяльності з людьми похилого віку

Анотація

Темпи старіння населення у світі зумовлюють необхідність спрямування дедалі більших ресурсів на підтримку старшого покоління та свідчать про потребу удосконалення заходів щодо підтримання фізичного здоров’я, підвищення якості життя осіб похилого віку з урахуванням демографічних тенденцій. Вступ. В Україні близько  11 млн. громадян похилого віку. Більшість з них, за даними соціологічних досліджень, незадоволені рівнем свого життя (матеріальним становищем, житловими умовами, станом здоров’я тощо), та у перспективі вбачають лише старість, самотність, втрату близьких, родичів, друзів ізоляцію від навколишнього світу. Життєві реалії українського сьогодення посилюють гостроту проблеми. Тому підвищення якості життя осіб похилого віку набуває особливої актуальності. Мета дослідження. Аналіз, систематизація та узагальнення даних літературних джерел щодо змісту та організації рекреаційно-оздоровчої діяльності літніх людей у зарубіжних країнах. Матеріали та методи дослідження. Дослідження проводились в Університеті Григорія Сковороди в Переяславі. У ході дослідження використано такі методи: теоретичний аналіз та узагальнення даних науково-методичної літератури, документальних матеріалів; метод порівняння; метод системного аналізу. Результати дослідження. У розвинутих зарубіжних країнах наявність людей похилого віку розглядається як чинник розвитку суспільства, що суттєво впливає на світогляд літніх людей. Вони, у переважній більшості, усвідомлюють, що ще здатні приносити матеріальну і духовну користь суспільству, яке подолало стереотипні уявлення про людину похилого віку і готове захистити її, а не вважати «соціальним баластом».

На організацію рекреаційно-дозвіллєвої діяльності пенсіонерів у зарубіжних країнах вплинули такі чинники: помітне зростання цієї вікової групи населення у суспільстві; ціннісне ставлення суспільства до людей похилого віку;зміни на ринку праці;сформована культура і традиції дозвілля у цій категорії населення; суттєве збагачення видів дозвіллєвої діяльності людини «золотої» пори; збільшення вільного часу; зміни у споживанні дозвіллєвих послуг;  збільшення можливостей людини похилого віку оволодівати новими галузями знань та професійним навичками; соціальна активність осіб похилого віку. Державна політика в галузі організації рекреаційної діяльності людей похилого віку в зарубіжних країнах ґрунтується на відповідній законодавчій базі кожної окремої держави, з урахуванням рекомендацій світової дружності. Висновки. Отже, рекреаційно-оздоровча робота з особами похилого віку у зарубіжних країнах будується: з урахуванням систематичного вивчення інтересів і потреб людей похилого віку; організації послуг відповідно до їх запитів; безпосередньої роботи з ініціативними групами та представниками громади, яку обслуговує рекреаційно-дозвіллєва установа; координації та співпраці фізкультурно-оздоровчого закладу з іншими суб'єктами суспільного життя.