Реакція закладів вищої освіти на міграційну кризу: з досвіду воєнного стану в Україні

Анотація

Понад три роки воєнного стану і військових дій в Україні система освіти нашої країни демонструє унікальну здатність продовжувати навчання для здобувачів освіти всіх форм, видів, освітніх рівнів. При цьому заклади освіти докладають зусиль для успішного функціонування системи освіти шляхом підтримки її учасників, перш за все, осіб, які були вимушені змінити своє місце проживання, навчання, праці. Метою статті є дослідження ролі та потенціалу закладів вищої освіти у розв’язанні соціально-економічних та суспільно-політичних проблем, зумовлених кризою вимушеного переміщення осіб внаслідок повномасштабної російської агресії в Україні. Методи. Для реалізації поставленої мети використано методи аналізу та синтезу інформації з джерельної бази проблеми вимушеної міграції, біженців, внутрішньо переміщених осіб у контексті їх взаємодії з освітнім середовищем закладів вищої освіти; емпіричні методи соціологічного дослідження (фокус-група, анкетування); порівняння результатів теоретичного і емпіричного досліджень, узагальнення. Результати роботи представлені у формі підсумків трьох етапів дослідження проблем і потреб внутрішньо переміщених осіб (далі ВПО): фокус-групи з ВПО – учасниками курсу підвищення кваліфікації; опитування студентів і викладачів – ВПО; аналізу інформації з відкритих джерел щодо допомоги і підтримки університетами ВПО; рекомендацій щодо вдосконалення участі ЗВО у сприянні соціальній адаптації ВПО і подоланні кризи вимушеної міграції. Висновки. Університети відіграють важливу соціальну роль, від якої залежить соціально-економічний, соціокультурний розвиток країни, суспільства. Особливість університетів у тому, що вони опікуються наукою, дослідженнями, перебувають на початку ланцюжка інновацій. Водночас через університети поширюються нові знання, норми, цінності та моделі поведінки. ЗВО беруть активну участь у соціальній адаптації та інтеграції ВПО в нових умовах життя під час війни. Цьому сприяє створення та зміцнення системи «Університет-Громада», що допомагає вирішенню проблем ВПО шляхом використання комплексу взаємозбагачених знань, умінь, технологій. Це дозволить ЗВО надалі як інституції, окрім освітньої ролі, реалізувати соціокультурну, громадянсько-соціальну функцію для багатьох соціальних груп. Завдяки взаємодії з іншими складовими соціокультурного простору університет стає відкритим соціальним середовищем, ініціює соціально-виховні впливи закладів культури, дозвілля, соціального захисту, стає центром генерації та реалізації соціальних програм адаптації, інтеграції та виявлення соціальної суб’єктності вимушених мігрантів.