Етнопедагогіка України як чинник попередження відхилень у поведінці особистості

Анотація

У статті досліджується українська етнопедагогіка як чинник попередження девіантної поведінки особистості. Розкрито суть девіантної поведінки, узагальнено основні причини її виникнення. Визначено можливості використання етнопедагогічних ідей у профілактиці поведінкових відхилень. Мета статті – обґрунтувати роль ціннісного потенціалу етнопедагогіки України у превенції поведінкових відхилень особистості. Методи. В роботі застосовано комплекс взаємопов'язаних методів: аналіз і синтез наукових джерел, порівняння, узагальнення, систематизацію етнопедагогічних ідей та інтерпретацію їхнього виховного впливу на особистість з відхиленнями у поведінці, а також елементи структурно-функціонального аналізу. Результати дослідження показали, що девіантна поведінка особистості в умовах сучасних трансформацій обумовлена впливом середовища, сім'ї та ціннісних криз. Доведено, що етнопедагогіка України має значний виховний потенціал, використання якого сприяє формуванню соціально прийнятної поведінки, розвитку відповідальності, саморегуляції, стійкості ціннісних орієнтацій особистості. Досліджено можливості застосування етнопедагогічних засобів у превенції поведінкових відхилень, зокрема через інтеграцію народних виховних практик у зміст освітньої діяльності. Визначено педагогічні умови ефективного впровадження етнопедагогічних ідей в освітній процес, серед яких системність, культуровідповідність, урахування вікових особливостей та партнерська взаємодії школи і сім'ї. Висновки. Етнопедагогіка України виступає дійовим чинником попередження девіантної поведінки особистості, важливим ресурсом її гармонійного розвитку і соціалізації. Цілеспрямоване впровадження етнопедагогічних підходів в освітній процес підсилює превентивний ефект виховання та закріплює ціннісні орієнтації суб'єктів виховання.