Іван Ющук: озброєний любов’ю до України

Анотація

У статті наголошено на важливості звернення до духовного спадку педагогів і просвітників задля пошуку ефективних стратегій виховання людини нової генерації. У контексті цього актуального питання досліджено й охарактеризовано погляди видатного мовознавця, літературознавця, перекладача творів сербських, хорватських, лужицьких і словенських письменників, професора, автора понад тридцяти підручників і тридцяти навчальних посібників з української мови І. П. Ющука щодо ролі української мови в розбудові нашої держави. На основі висвітлення його поглядів сформульовано рекомендації, що дадуть змогу зміцнити статус державної мови в українському суспільстві. Підкреслено, що дослідження проведено на основі матеріалів інтерв’ю та онлайн-публікацій І. Ющука. Зазначено, що рекомендації сформульовано на основі особистих роздумів педагога.

Наголошено що мова – це не просто засіб спілкування, а й важливий інструмент у формуванні національної ідентичності, захисті держави та забезпеченні її неподільності.

Висвітлено поняття націоналізму та шовінізму, зазначено, що це терміни з абсолютно різним значенням. Указано на причини маргіналізації української мови. Наголошено на важливості реалізації єдиного мовного режиму в школах і створенні умов, які сприяли б утвердженню української мови в усіх сферах суспільного життя. Підкреслено, що неправомірне використання російської мови в закладах освіти – це злочин і диверсія проти народу України. Зазначено, що виховання молодого покоління має здійснюватися крізь призму гордості за свою країну та її мову. Зосереджено увагу на доцільності зміни негативної конотації термінів «націоналізм», «націоналіст» через їхню сутність і популяризацію їхнього розуміння в суспільстві.

Чітко окреслено роль преси в мовному вихованні. Висвітлено шляхи збалансування мовної освіти національних меншин в Україні.Зосереджено увагу на важливості чіткого дотримання міжнародного паритету, який передбачає рівні права і можливості щодо використання своєї мови. Наголошено, що такий паритет часто порушується, і, як наслідок, з’являється негативний вплив на розвиток національних спільнот і їхні права.