Освітні моделі забезпечення рівного доступу до освіти в історичному контексті України

Анотація

Метою статті є аналіз історичного шляху становлення та розвитку інклюзивного освітнього середовища в Україні, зокрема за допомогою цифрових технологій та STEM-освіти. Для досягнення мети дослідження було застосовано комплекс наукових методів, серед яких критичний аналіз наукової літератури для оцінювання підходів і теоретичних основ проблеми. Метод наукового абстрагування допоміг сформулювати висновки та узагальнити отримані результати. У результатах дослідження було з’ясовано, що в науковій літературі останніх років виокремлюють чотири основні моделі розвитку інклюзії, за якими можна простежити еволюцію інклюзивних практик від Х століття до сьогодення. Водночас упровадження цифрових технологій в освітній процес розпочалося в 1950-х роках ХХ століття, а термін STEM-освіта став популярним у 1990-х роках ХХ століття. Дослідження історії розвитку інклюзивного освітнього середовища, інтеграції цифрових технологій та STEM-освіти підтверджує, що поєднання інформаційно-комунікаційних технологій та STEM-освіти позитивно вплинуло на формування та розвиток інклюзивного освітнього середовища, а також на підвищення якості освітнього процесу в Україні. У висновках підсумовано, що інтеграція інноваційних цифрових технологій та STEM-освіти сприяє навчанню як осіб із різними нозологіями, так і здорових людей, оскільки вони виступають як ефективні допоміжні засоби для забезпечення рівного доступу до освіти. Ці технології сприяють усуненню фізичних бар’єрів, усебічному розвитку особистості, зменшують фінансові витрати на навчання. За допомогою цифрових технологій та STEM-освіти поліпшується якість освітнього процесу завдяки урізноманітненню форм роботи, варіативності завдань та можливостям для індивідуалізації навчання.