Аналіз досвіду інших країн у сфері адаптації медичної освіти та його застосування в контексті України

Анотація

Метою дослідження є розробка комплексної концепції адаптації найкращих міжнародних практик у сфері медичної освіти до умов України з огляду на специфіку вітчизняної системи охорони здоров’я, наявні ресурсні, інституційні та нормативно-правові умови. Методи. Здійснено порівняльний аналіз стратегій масштабування підготовки медичних кадрів, скопінг‑огляд рецензованих публікацій щодо результативності проблемно‑орієнтованого навчання, навчання на основі клінічних випадків, командного навчання і дистанційного та змішаного форматів. Також проаналізовано регуляторні моделі інтеграції цифрового здоров’я та міжпрофесійної освіти. Результати. Встановлено, що успішне кількісне розширення медичних програм потребує синхронізації з незалежним моніторингом якості. Доведено, що активні методики навчання демонструють високу ефективність у формуванні практичних навичок у випускників медичних закладів освіти. Інноваційні підходи, зокрема впровадження симуляцій VR‑модулів у хірургічній та реабілітаційній підготовці скорочує час набуття базової мануальної компетентності медичних фахівців. Розроблено рекомендації щодо створення національної рамки довірчих професійних дій, поетапного впровадження компетентнісно-орієнтованої медичної освіти, обов’язкових цифрових модулів та дворівневої системи акредитації із щорічним аудитом освітньої аналітики. Висновки. Поєднання керованого масштабування, компетентнісно‑орієнтованого підходу та цифровізації здатне підвищити якість медичної освіти та знизити прогнозований дефіцит лікарів. Подальші дослідження мають зосередитися на розробці національних інструментів забезпечення справедливості оцінювання та на довгостроковому вимірюванні впливу цифрових та міжпрофесійних інтервенцій на утримання кадрів.